Вітаміни з грядки - Салат городній

Салат — однорічна скоростигла культура. Розвиток відбувається у такій послідовності — розетка, листки, головка, стебло, квітконос, квітки, насіння. Коренева система, на яку орієнтовно припадає 6 % вегетативної маси, швидко відростає, що сприяє можливості пікірування рослин та розсадного способу розмноження. Листки сидячі, різняться формою, забарвленням, будовою поверхні та країв листкової пластинки. Листки головчастих сортів скручуються у головки, які різняться за розміром, формою, щільністю. Головка формується за рахунок прискореного росту листків із недорозвинених міжвузлів. Видовження міжвузлів збільшує висоту головки, згодом формується квітконос. Стебло прямостояче, довжиною 0,6—2 м, з сильно розгалуженою верхньою половиною. Бокові гілки формуються у пазухах листків. Схожість насіння зберігається 3—4 роки. Найвищу схожість (80—95 %) насіння має через рік.

Продукцію салату можна одержувати практично цілий рік. Цьому сприяє холодостійкість, скоростиглість, невимогливість до умов росту. Оптимальна температура росту салату становить 15—20°С, хоча він може рости й при 5°С. Головчасті сорти потребують зміни коливання денних та нічних температур—відповідно 15—20 та 6—10°С. У закритому грунті температура вирощування визначається силою освітлення (восени та взимку вдень 12, а вночі — 5°С). Молоді рослини не пошкоджуються заморозками до мінус 6—8°С, але головки після цього вже не зав'язуються. Підвищення температури понад 20°С сприяє швидкому стеблуванню, втраті товарних якостей листків, що грубішають та набувають гіркого смаку. Салат може зимувати у відкритому грунті. Середньо- та пізньостиглі форми мають подовжену стадію яровизації (20 днів порівняно з 10 днями у ранніх), тому їх використовують для підзимніх посівів.

Салат — світлолюбна культура довгого дня. Скоростиглі сорти формують якісну продукцію тільки за умови ранньовесняного вирощування, а влітку досить швидко стрілкують. Пізньостиглі сорти утворюють якісні головки навесні та влітку. Головчасті форми досить добре пристосовуються до зменшеної освітленості та умов короткого дня, що дає змогу вирощувати їх у закритому грунті восени та взимку.

Рослини салату досить вимогливі до родючості грунту. Азот потрібен рослинам протягом усіх фаз розвитку, а фосфор і калій лише у період інтенсивного росту — через 15—20 днів після появи сходів. Дуже важлива для живлення наявність мікроелементів. Оптимальна вологість грунту під час вирощування 60—70 % ПВ. Перезволоження затримує утворення головок, призводить до захворювання на гнилі. Відносна вологість повітря повинна становити 70—80, а при недостатній освітленості 60—70 %.

У листках салату є майже всі відомі вітаміни, вуглеводи, органічні кислоти, мінеральні солі, біологічно активні, азотисті та жирові речовини, мікроелементи. Особливо багатий салат на вітаміни С, А, В₁, В₂, В₆, Е, Р, РР, К; солі калію, кальцію, заліза, натрію, фосфору; цукор, сирий жир, білок; лимонну, яблучну і щавлеву кислоти. У листках містяться мікроелементи — залізо, мідь, цинк, кобальт, марганець, молібден, титан, бор, йод. Має салат також і лікувальні властивості. Завдяки вмісту фолієвої кислоти він запобігає недокрів'ю. Глюкозиди аспарагін, лактуцин і глюсціамін забезпечують заспокійливу дію на нервову систему. Сприятливе поєднання мінеральних солей регулює діяльність нирок, печінки, підшлункової залози, кровоносної системи. Біохімічний склад надає культурі особливого значення серед інших овочевих. Повсякденне вживання салату сприяє посиленню обміну речовин, поліпшує склад крові, нормалізує роботу кишечника, заспокоює нервову систему, сприяє виведенню холестерину та створенню антисклеротичної речовини — холіну, запобігає атеросклерозу, знижує кров'яний тиск, поліпшує сон, благотворно діє при діабеті. Повне засвоєння усіх цінних речовин можливе при споживанні салату у сирому вигляді.

Всі поживні та лікувальні сполуки зберігаються під час приготування страв та зберігання салату. Продукція характеризується високою лежкістю і транспортабельністю. Використовують його для приготування салатів, іноді у перших стравах, засолюють і маринують.

Листкові форми утворюють розетки листків і достигають через ЗО—40 днів. Кращим є сорт Московський парниковий. Головчасті сорти зав'язують головку через 45—100 днів. До ранньостиглих належать сорти Кам'яна головка жовта, Першотравневий, Ризький; до середньостиглих — Кучерявець одеський, Львівський 85. Салат ромен утворює довгасту нещільну головку за 120 днів. Кращим є сорт Паризький зелений.

Салат вирощують у розсадній і безрозсадній культурі. Розсадна культура особливо доцільна у осінньо-зимові та зимово-весняні строки. У розсадниках, де рослини перебувають 30—50% часу, на невеликій площі можна створити оптимальні режими освітлення, температури та вологості. Розсаду вирощують 20— 30 днів у розсадних плівкових теплицях, розміщуючи 200—250 шт. рослин на 1 м².

Насіння висівають у суміш торфу, піску та перегною у співвідношенні 1:1:1. Цією сумішшю вкривають вологий (до 70% ПВ) грунт шаром 5—10 см і насіння на 0,5 см. У воду для поливу додають марганець або мідний купорос (1—2 г на 10 л). Після сівби грунт злегка ущільнюють. Норма висіву насіння — 1 г/м². Ширина міжрядь має становити 5 см. Для одержання дружних сходів потрібна температура 20°С, яку підтримують 2—3 дні. Після з'явлення сходів і до утворення 1—2 справжніх листків її знижують до 10—12°С. У осінній або зимовій культурі розсаду вранці (6—8 год) досвічують протягом 10—15 днів. Цей захід дає змогу прискорити утворення листків, а згодом і головок на 7—8 днів. Дуже ефективне збільшення в теплиці концентрації СО₂ до 0,2 %, що підвищує не тільки скоростиглість (на 7-8 днів), а й урожайність на 10 %. Поливають розсаду помірно, невеликими нормами, вранці з обов'язковим наступним вентилюванням. Пікірування 6—8-денних рослин у горщечки розміром 5x5 см прискорює надходження продукції.

Розсаду висаджують на постійне місце у фазі 3—5 справжніх листків після рясного поливу. Перед садінням у відкритий грунт її загартовують протягом 7 днів. Для цього знімають боковини та покрівлю теплиці спочатку частково тільки на день, а потім і зовсім. Ділянку розпочинають готувати з осені, після збирання ранніх культур: капусти білоголової та цвітної, картоплі. Під зяблевий обробіток вносять 4 кг/м 2 перегною і суперфосфат (Р₉). Навесні вносять азотні добрива (N₆) і проводять культивацію. Розсаду висаджують у квітні відразу після підготовки ділянки за схемою 25x15 см і поливають. Після садіння розпушують міжряддя на глибину 3—5 см якнайближче до рослин. Надалі їх розпушують кожні 7—10 днів, поступово збільшуючи глибину обробітку. Ефективне проведення 1—2-разового підживлення повним мінеральним добривом (N₅P₁₀К₅)з наступним загортанням і поливом нормою 10—15 л/м² у ранкові години. При формуванні головок рядки змикаються і догляд за рослинами припиняють. Пестицидами користуватися заборонено, тому слід старанно дотримувати норм і строків поливного режиму, щоб запобігти захворюванню на гнилі, борошнисту росу, некроз та ін.

Урожай салату збирають у другій половині травня за один раз, зрізуючи рослини або вириваючи їх та добре струшуючи землю. Збирають головки у першій половині дня, складають двома рядами головками всередину. Це дає змогу зберігати продукцію від забруднення та забезпечує збереження її триваліший час. Зберігають салат 2—3 дні за умови укривання цупким папером, а у холодильнику — 3—4 тижні.

Безрозсадний спосіб вирощування салату можливий з 1—2-ї декади квітня. Ділянку у цьому разі готують, як і під розсадну культуру, тільки роботи розпочинають раніше та ще більше уваги приділяють підготовці грунту. Насіння потребує калібрування, дражування, змішування з наповнювачем (деревною тирсою, несхожим насінням інших культур). Різні фракції насіння висівають на окремих ділянках. Ширина міжрядь має становити 25 см, норма висіву 3—5 г/м 2, глибина загортання — 1 см. Обов'язковий прийом у безрозсадній культурі — ущільнення поверхні ділянки до і після сівби. Сходи з'являються через З—7 днів. Проріджують посіви двічі — у стадії 1—2 та 3—4 листків. Відстань між рослинами у рядку після кінцевого проріджування має становити 10—15 см. У разі посухи поливи треба проводити обережно, малими нормами — 1—3 л/м² під корінь. Догляд за рослинами такий самий, як і при розсадній культурі. Урожай надходить у кінці травня — на початку червня.

Влітку вирощувати салат недоцільно, бо рослини швидко стрілкують або формують неякісні головки. Пізніше висівати його можна з другої половини липня, тричі з перервою 15, а потім 10 днів. Умови сівби й догляду за рослинами такі самі, що й при весняному вирощуванні. Урожай надходить з кінця серпня до настання постійних заморозків безперервно. Дорослі рослини не бояться короткочасних знижень температури навіть до мінус 7—10°С і можуть витримувати заморозки.

У південних та західних районах країни можливі озимі посіви салату, які проводять з таким розрахунком, щоб рослини встигли сформувати розетку з 6—8 листків до настання сталих морозів. Цей спосіб потребує загущеної сівби. Ширина міжрядь має становити 10 см, а норма висіву 10 г/м². Рослини добре перезимовують і вже в квітні — на початку травня дають невеликий урожай. Головок рослини не утворюють. Можливі також підзимні посіви. Для цього обов'язково використовують дражоване насіння і старанно підготовляють грунт згідно з агротехнічними вимогами. Умови та способи сівби такі самі, як і при озимій культурі. Норму висіву збільшують до 30 г/м ². Посіви слід мульчувати торфом або перегноєм шаром 1 см. Сходи з'являються на кілька днів раніше, ніж на весняних посівах, рослини розвиваються швидше, урожай формується на 7—15 днів раніше. Догляд включає ті самі операції, що й при весняних посівах, лише дещо раніше, виключаючи проріджування, бо сходи бувають зріджені. Особливої ефективності набувають такі способи з використанням тимчасових плівкових укрить (каркаси встановлюють восени, а плівкою вкривають після танення снігу по мерзлому грунту).

У закритому грунті салат можна вирощувати практично цілий рік, використовуючи досвічування у розсадному віці. Взимку формування продукції триває в два рази довше, ніж навесні, а рослини утворюють меншу кількість листків. Придатні для цього будь-які споруди. Восени (у жовтні та листопаді) використовують плівкові теплиці, в які висаджують розсаду у віці 35—40 днів. При цьому потрібно дотримувати помірного зволоження (60—70 % ПВ) за умови поливів лише під корінь. Площа живлення має становити 15 X 15 см, температура — 16—18 °С вдень та 12—16 °С вночі протягом 14—20 днів. У другій половині вегетації температуру знижують — відповідно до 12—14 та 8—10 °С. Якщо потрібно затримати формування продукції, температуру знижують до 8 та 4 °С. Взимку у цих теплицях також можна одержувати продукцію салату із 45—55-денної розсади. Продукція формується у жовтні 100—115 днів, у листопаді 110—135, у грудні та січні 120—140, у лютому 100—115, у березні 85—90 і в квітні 75—80 днів.

Салат ромен має гіркуватий смак листків та потребує відбілювання. Висока холодостійкість культури дає змогу вирощувати його для осінньо-зимового використання. Сівбу проводять у кінці липня — на початку серпня у звільнені плівкові теплиці, дотримуючи тих самих методів, що й при вирощуванні головчастого салату. Спосіб ведення культури — безрозсадний з площею живлення 15x15 см. Ромен стійкіший до підвищеної вологості грунту і повітря, ніж салат головчастий. У другій половині вересня теплиці накривають плівкою, а з настанням сталих приморозків рослини додатково укривають тимчасовими каркасними укриттями. Температура зберігання рослин повинна становити 1—2 °С. У разі потреби тунельні укриття додатково накривають матами. У такий спосіб продукцію можна зберігати до січня. Урожайність становить 4—8 кг/м². При використанні продукції у листопаді теплиці не укривають, а користуються тимчасовими укриттями з додатковим утепленням матами, соломою, снігом і т. д. Салат ромен можна вирощувати у плівкових теплицях навесні так само, як і головчастий. Продукцію одержують у квітні. Ця різновидність постачає високоякісну продукцію при розміщенні рослин у пристінному просторі теплиць при вирощуванні огірка.