---

     Головчаста форма цикорного салату вітлуф (білий лист) — дворічна скоростигла, морозо- та посухостійка рослина, не вимоглива до освітлення і родючості грунту. Розмножується насінням та вегетативно. У перший рік формує великий коренеплід діаметром 5—6 см та розетку великих темно-зелених досить грубих і шорстких листків. Рослина дуже пізньостигла. Влітку салат не споживають. Продуктивний орган — видовжена, невеличка головка, із соковитих, хрустких, відбілених листків, яка утворюється лише під час вигонки коренеплодів.

     За харчовими якостями цикорний салат наближається до звичайного. Листки вітлуфу ніжні, соковиті, містять білкові, екстрактивні та жирові речовини, цукри; солі заліза, фосфору, калію; значну кількість вітаміну С та каротину. Особливої цінності вітлуфу надає вміст інуліну та глікозиду інтибіну. Це сприяє позитивному впливу на організм, регулює діяльність органів травлення, печінки, жовчного міхура, підшлункової залози, кровотворних органів, серцево-судинної системи, нирок.

     Використовують головки у сирому вигляді, вареними та тушкованими для виготовлення салатів та самостійних других страв високих смакових якостей. Використовують висушене коріння для приготування напоїв, листки та коріння після вигонки па корм тваринам. Відомо кілька іноземних сортів, але найбільш поширені Вітлуф, Експрес, Екстрема.

     Вирощують цикорний салат на будь-яких грунтах з доброю аерацією без внесення органічних га азотних добрив. Особливість підготовки грунту створення орного шару глибиною 30—40 см. Сіють цикорний салат у кінці квітня — травні за правилами, прийнятими для дрібнонасінних культур, широкорядним способом з міжряддями 30 см на глибину 1 см. Норма висіву насіння становить 2 — 3 г/м². Сходи доцільно проріджувати на 8—10 см у фазі 3—5 листків. Одночасно розпушують грунт у рядках, знищують бур'яни. Після проріджування проводять підживлення рослин азотно-калійними сухими добривами (N₁₀K₅), через 2—3 тижні підживлення повторюють (N₅K₁₅). Підживлення супроводжують поливом і розпушуванням міжрядь, прополюванням бур'янів у рядках.

     Викопують коренеплоди у жовтні, сортують за розміром, відрізають бокові корінці і кінчик, залишаючи частки довжиною 18—20 см. Зберігають підготовлені коренеплоди при температурі 1—2 °С, краще затарені та у запіскованому стані.

     Вигонку вітлуфу можна здійснювати з листопада при температурі 7—13 °С за умов помірного зволоження та вентилювання, у темноті. Для цього використовують будь-які споруди закритого грунту або сховища з системою обігрівання грунту.

     Коренеплоди прикопують у траншеї шириною 1 м та глибиною 25 см мостовим способом, розміщуючи 250 шт. на 1 м² (15—20 кг/м²). Для прикопування використовують легку ґрунтову суміш або пісок, засипаючи коренеплоди на 2—3 см. Поливають теплою водою у 2—3 прийоми, щоб добре зволожити грунт. Через два дні поверхню грунту розпушують і присипають шаром тієї самої суміші товщиною 20 см. Суміш злегка зволожують і ущільнюють. Ділянку вкривають чорною плівкою. За таких умов формуються більш тугі головки, які достигають через 20—30 днів. Про готовність до збирання свідчить з'явлення вершечка головки над грунтом. Урожайність вітлуфу становить 10—15 кг/м².

     Для вигонки можна використовувати коренеплоди, затарені у ящики висотою 40 см. На дно ящиків підсипають поживну суміш (землю з піском, торф, тирсу) шаром 10 см. Коренеплоди встановлюють вертикально, ущільнюють їх згаданим субстратом. Для вигонки ящики виносять у тепле приміщення, поливають, присипають зверху сумішшю. Рослини утворюють головки через 25—30 днів. При потребі суміш у ящиках помірно зволожують.

Ендивій та ескаріол — це гіркі форми цикорію, салатні рослини.

     За смаковими якостями та хімічним складом ендивій і ескаріол близькі до вітлуфу. Раціональне поєднання хімічних елементів сприятливо впливає на нервову систему, загальний обмін речовин, функції органів травлення,  особливо  печінки,  при  використанні  цих салатів у їжу. Вживають відбілені листки у свіжому вигляді і як шпинат.

     Близькі ці види до вітлуфу й біологічно та за агротехнікою вирощування. Сіють їх у червні або липні. Рослини цих культур утворюють набагато більшу розетку листків, ніж вітлуф, тому в рядку вирощують їх на відстані 25 см одна від одної. В їжу використовують відбілені листки. Для відбілювання листків на рослинах за 10—15 днів до збирання проводять зав'язування листків або над групою рослин встановлюють тимчасові укриття з непрозорої плівки. Перед збиранням продукції укриття прибирають, а рослини швидко зрізають ближче до поверхні грунту.