ПАСТЕРНАК 
Пастернак походить з Європи та Середньої Азії. Задовго до н. е. використовувався як овочева пряна культура. Насіння його знайдено в розкопках неоліту на території сучасної Швейцарії. З тих пір він був важливим продуктом харчування, аж до завезення в Європу картоплі. Дикорослі форми й досі відомі на Кавказі та Балканах. У нашій країні значного поширення набув в XVІІІ ст. Тепер у нас його культивують повсюдно, особливо в зоні консервної промисловості.
Рослина дворічна. У перший рік утворює великий білий коренеплід та розетку з 3—7 великих пірчасто-розсічених листків висотою 60—70 см. На другий рік з'являється розгалужений квітконос, квітки, насіння. Рослини дуже холодостійкі. Пастернак вимогливий до родючості грунту, світлолюбний, помірно вимогливий до вологості. Насіння проростає при 2—З °С, коренеплоди зимують у грунті і придатні для використання при весняному збиранні до розпускання листків. Проростки витримують заморозки до мінус 7 °С. Оптимальною для розвитку є температура 15—18 °С. При підвищенні температури понад 20 °С листки пастернаку виділяють леткі речовини, які викликають сильні опіки шкіри, а рослини другого року мають такі самі властивості протягом усієї вегетації. Прм догляді за рослинами потрібно бути обережними, проводити його у похмурі дні або у вечірній час, обов'язково одягненим і в рукавицях. Продуктовими органами є тільки коренеплоди.
Пастернак характеризується високим вмістом вуглеводів та енергетичною цінністю. Одне з перших місць серед овочевих культур належить йому й за вмістом мінеральних солей, переважно калію. Коренеплоди містять значну кількість вітамінів С, В1, В2, В6, РР, каротину, багато ефірних олій та біологічно активних речовин, фурокумаринів, ферментів, білка, пектину, клітковини.
Коренеплоди мають приємний гострувато-солодкий смак та тонкий аромат, подібні одночасно з такими у моркви й петрушки, нагадують кмин, ганус, фенхель. Застосування їх у дієтичному харчуванні дуже корисне при жовчно-кам'яній і нирково-кам'яній хворобах, подагрі, після тяжких захворювань, при нервових розладах, туберкульозі, емфіземі, пневмонії, бронхіті, для поліпшення функцій органів травлення. Пастернак збуджує апетит, стимулює діяльність залоз внутрішньої секреції і обмін речовин, зміцнює стінки капілярів, знімає пропасницю і спазми, забезпечує сильну сечогінну дію, сприяє виведенню каменів та солей, є болезаспокійливим, бактерицидним і тонізуючим засобом.
Використовують пастернак у складі «білого коріння» у супах та соусах. Виготовляють з нього смачні і поживні самостійні другі страви у вареному, тушкованому, запеченому чи смаженому вигляді. Іноді пастернак використовують сирим на додаток до салатів або самостійно. Заготовляють у свіжому, сухому або засоленому вигляді. З пастернаку готують деякі лікарські препарати. Пастинацин лікує грудну жабу та неврози, а бероксан — шкірні хвороби. Пастернак використовують для профілактики серцево-судинних захворювань.
Районовано сорт Круглий.
Розміщують пастернак після добре угноєних просапних культур (капусти, огірка, картоплі). Під зяблеву оранку вносять фосфорно-калійні добрива (Р15К5). Рано навесні проводять розпушування з внесенням азотних добрив (Nl5). Сіють з міжряддями 20—25 см. Норма висіву насіння становить 5—7 г/м2. Насіння висівають на глибину 2—4 см обов'язково з ущільненням поверхні грунту. Сходи з'являються через 8— 12 днів. У цей час проводять розпушування впоперек рядків. Рослини в рядку залишають на відстані 8— 10 см одна від одної. Догляд за пастернаком передбачає 2—3-разове розпушування міжрядь, виполювання бур'янів, у разі потреби полив нормою 7—10 л/м2. Урожай збирають з липня до жовтня при потребі. Перед збиранням урожаю листки скошують. Урожайність коренеплодів становить 3—7 кг/м2. Зберігають їх у сховищах запіскованими. Частину рослин можна залишати в грунті, щоб зібрати їх рано навесні.
|
