ЛЮБИСТОК 
Це багаторічна рослина з товстим розгалуженим м'ясистим кореневищем. У перший рік утворює велику розетку довгочерешкових двічіпірчасторозсічених на яйцеподібні глибоконадрізані частинки, темно-зелених, блискучих, соковитих листків. На другий рік виростає високе (до 2 м) стебло з жовтими дрібненькими квіточками, зібраними в зонтик. В цей же рік дає насіння. Рослина має декоративний вигляд, морозостійка, не вимоглива до умов вирощування. Розмножується насінням і вегетативним способом. Насіння проростає при температурі 7—8 °С через 15—20 днів. Оптимальною для розвитку є температура 15—25 °С.
Рослини мають сильний аромат і дуже гострий пряний смак, що трохи нагадує смак селери. Вони містять ефірну та жирну олії, органічні кислоти, крохмаль, цукор, смоли, вітаміни, мінеральні речовини.
Любисток використовують у дієтичному харчуванні. Він корисний при водянці, шлункових коліках, серцевих захворюваннях, запаленнях нирок і сечового міхура, подагрі, ревматизмі, катарі дихальних шляхів, важкозагоюваних шкірних ранах та висипах, гельмінтозах. Виявляє любисток сечогінну, відхаркувальну, вітрогінну та секретолітичну дію, збуджує апетит, стимулює менструації, виділення жовчі й сечі, поліпшує перетравлювання їжі, знижує нервові збудження, виявляє загальнозміцнюючу дію при серцевих, легеневих, нервових хворобах.
Рослини мають гіркувато-солодкий смак. їх використовують у невеликих кількостях у свіжому і висушеному вигляді як приправу. Зелень споживають у супах, салатах, м'ясних стравах з рисом, готують масляні та сирні суміші. При засолюванні овочів використовують зелень і насіння. Кореневища висушують і вживають у порошкоподібному стані, варять з них варення та цукати. Готують цукати також з дрібно нарізаних на кільця молодих стебел.
У медицині з коріння любистка готують галенові препарати для лікування серцевих, легеневих, нервових захворювань. Використовують його для лікування шкіри голови та при випадінні волосся.
Вирощують любисток у 2—10-річній культурі на запільних ділянках з глибоким орним шаром. Під зяблеву оранку на глибину 40—50 см вносять перегній (4—6 кг/м2) та фосфорно-калійні добрива (Р10К10). Навесні проводять глибоке розпушування та вносять азотні добрива (N30). Сіють у квітні з міжряддями 20—30 см. Норма висіву насіння становить 4—5 г/м2, глибина загортання — 5—7 см. Сходи боронують поперек рядків 2—3 рази. Остаточна выдстань між рослинами в рядку має становити 20 см. За сезон проводять 2—3 розпушування міжрядь до змиканим рядків, поливають нормою 10 л/м2. У перший рік листки збирають у серпні — вересні. Восени в міжряддя вносять 2 кг/м2 перегною та фосфорно-калійні добрива (Р3К3). Навесні ділянку боронують, вносять азотні добрива (N10), розпушують міжряддя до змикання рядків. На другий і в наступні роки листки збирають 3—5 разів на сезон, один раз у 25—30 днів, розпочинаючи з травня-червня. Після кожного збирання проводять полив та розпушування міжрядь. Насіння та кореневища збирають у серпні, починаючи з другого року, на рослинах, з яких не зрізали листків. Догляд за рослинами на другий і в наступні роки такий самий, як і в перший рік. Після збирання кореневищ плантацію поновлюють вегетативним розмноженням кореневими живцями, які заготовляють при очищенні кореневищ. Живці висаджують відразу за схемою 30х20 см, поливають нормою 10—15 л/м2 через кожні 5—7 днів, 3 рази. Вони швидко укорінюються, добре перезимовують і на другий рік дають урожай.
Урожайність листків становить 7—10 кг/м2, насіння — 0,1—0,2, коренеплодів 10—12 кг/м2.
|
