Рослини однорічні, скоростиглі, висотою 30— 50 см, листки трьох видів: нижні — ниркоподібні, середні — трійчасті, верхні — п'ятироздільні дрібні, майже сидячі. Ганус холодостійкий, насіння проростає при температурі 4—5 °С. Сіянці витримують заморозки мінус 2 °С. До умов вирощування рослини не вимогливі. Насіння достигає в південних районах.

     Ганус містить ефірну олію, рослинні жири, білок, цукор, органічні кислоти, вітаміни, фітонциди, пектин, мінеральні речовини. Специфічного аромату йому надає анетол, який є основою ефірної олії. Ганус має дезинфікуючі та відхаркувальні властивості, поліпшує лактацію й травлення, його використовують при болях у шлунку та кишечнику, при астмі та кашлі. Листки у ганусу використовують як приправу до салатів, м'яса, риби, овочів, у супах з рисом і квасолею. Насіння використовують для ароматизації хліба, кондитерських виробів, напоїв. Своєрідний смак у салатів з насінням ганусу та у компотах з яблук.

     Використовують насіння ганусу також у медицині, харчовій промисловості, у парфюмерії, виготовляють спеціальні карамелі від кашлю та для тих, хто курить. Це поширена пряність, подібна до кориці або ваніліну. 

     Ділянки під ганус вибирають з легкими структурними грунтами після угноєних та удобрених мінеральними добривами попередників. Сівбу проводять у квітні з міжряддям 10 см і нормою висіву насіння 7—10 г/м² з додаванням гранульованого суперфосфату (1:1). Висівають ганус на глибину 3—4 см обов'язково з ущільненням поверхні грунту. Насіння проростає через 10—17 днів. Густоту нормують розпушуванням граблями поперек рядків два рази, залишаючи рослини в рядку на відстані 3—5 см одна від одної. Після проріджування посіви підживлюють повним мінеральним добривом (N₁₅P₅K₅). За вегетацію рослини 2— 4 рази поливають, розпушують міжряддя. Зелень ганусу збирають у травні—червні, вириваючи рослини. Насіння збирають у фазі воскової стиглості у липні роздільним способом. Зрізані рослини підсушують і обмолочують. Урожайність зелені становить 2—4, насіння — 0,1 кг/м².